ПОРЯДОК КОНСТАТАЦІЇ СМЕРТІ ПОМЕРЛИХ ВДОМА ТА УТРИМАННЯ ЇХ ТІЛ У ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я | Чернігівська міська лікарня №2

Підрозділи лікарні:

ПОРЯДОК КОНСТАТАЦІЇ СМЕРТІ ПОМЕРЛИХ ВДОМА ТА УТРИМАННЯ ЇХ ТІЛ У ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

 

  1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. порядок констатації смерті померлих вдома та утримання їх тіл у закладах охорони здоров'я (далі - Порядок) розроблений з метою правового врегулювання питань констатації смерті померлих вдома та утримання тіл цих померлих до поховання у закладах охорони здоров'я відповідно до абзацу 5 статті 14, статті 72 Закону України від 19.11.1992 № 28801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я", підпункту 37 пункту 4, пункту 7 положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1542, пункту 6, 7 розділу 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 «Перелік  платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах» з метою правового врегулювання питань констатації смерті померлих вдома та утримання їх тіл у закладах охорони здоров'я до поховання.

 

  1. КОНСТАТАЦІЯ СМЕРТІ ПОМЕРЛИХ ВДОМА

2.1. констатацію смерті померлих вдома здійснюють:

  • медичний працівник пункту (відділення) невідкладної медичної допомоги амбулаторно-поліклінічного закладу при виклику бригади або медичний працівник бригади швидкої медичної допомоги;
  • лікуючий лікар (дільничний терапевт, педіатр, лікар загальної практики - сімейної медицини, інший) або фельдшер при відвідуванні пацієнта вдома або виклику (насамперед у сільській місцевості).

2.2. У разі констатації смерті лікуючим лікарем (або фельдшером), медичним працівником пункту (відділення) невідкладної медичної допомоги амбулаторно-поліклінічного закладу або медичним працівником бригади швидкої медичної допомоги вони зобов'язані одразу поінформувати амбулаторно-поліклінічний заклад, до якого померлий був закріплений.

У вищезазначених закладах повинні бути реєстраційні журнали за формою, затвердженою наказом МОЗ України, які мають містити інформацію про дату, час, місце знаходження трупу, прізвище, ім'я, по-батькові померлого, прізвище, ім'я, по-батькові медичного працівника, який констатував смерть, прізвище, ім'я, по-батькові родичів (або близьких) померлого, які були присутні при констатації смерті, попередню причину смерті, місце подальшого u1079 знаходження трупу (вдома, направлення до патологоанатомічного відділення

закладу охорони здоров'я (патологоанатомічного бюро), судово-медичної експертизи), наявність ознак  насильницької смерті.

У разі не попередження цих закладів, медичний працівник, який констатував смерть, несе дисциплінарну відповідальність.

2.3. Медичний працівник, який констатував смерть, оформлює акт констатації смерті та виключає ознаки насильницької смерті. Акт констатації смерті заповнюється у 2-х примірниках: один додається до амбулаторної карти померлого; другий видається на руки родичам (або близьким) померлого.

У будь-якому разі акт констатації смерті має супроводжувати померлого до Закладів навіть за умов відсутності необхідності проведення патологоанатомічного розтину та наявності заяви родичів на утримання трупу у холодильниках.

Якщо смерть настала від механічних ушкоджень, отруєння, механічної асфіксії, дії крайніх температур, електрики, після штучного аборту, проведеного поза закладу охорони здоров'я, насильницьких дій за умов, коли є свідчення про можливість однієї з цих причин смерті, медичний працівник, який констатував смерть, інформує про це амбулаторно-поліклінічний заклад, до якого померлий був за кріплений, для подальшого направлення померлого на судово-медичний  розтин, а також органи прокуратури та поліцію.

2.4. Доставку померлих вдома до Закладів проводиться спеціальним санітарним автотранспортом.

2.5. Медична документація на померлих з подальшим направленням на розтин доставляється разом з трупом (при її наявності) або в екстреному порядку передається амбулаторно-поліклінічним закладом, до якого померлий був закріплений. До медичної документації відноситься амбулаторна карта з поглибленим епікризом, із визначенням основного клінічного діагнозу, ускладнень, супутньої патології та основної причини смерті.

Тіло померлого вдома приймається до Закладу при наявності заяви родичів (або   близьких померлого) та акту констатації смерті, в якому має бути зазначено, що ознак насильницької смерті не виявлено.

2.6. Усі випадки смерті дітей віком до 1-го року та вагітних вдома без виключення направляються на судово-медичну експертизу з обов’язковою присутністю обласного дитячого або дорослого патологоанатома.

2.7. До тіла померлого прикріплюється бирка з вказівкою місця та дати смерті, прізвища, імені, по-батькові померлого, його року народження, основне захворювання заключного клінічного діагнозу, прізвища, імені, по-батькові медичного працівника, який констатував смерть.

2.8. Реєстрація прийому тіл померлих у Закладах здійснюється шляхом внесення даних до реєстраційного журналу за формою, затвердженою МОЗ, який має містити інформацію про дату, час прийому трупу померлого вдома, прізвище, ім'я, по-батькові померлого, прізвище, ім'я, по-батькові медичного працівника або родичів (близьких) померлого, якими було доставлено труп померлого до Закладу, наявність акту констатації смерті з обов'язковим визначенням відсутності ознак насильницької смерті, амбулаторної карти померлого, заяви родичів (близьких) померлого.

 

  1. ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНИЙ РОЗТИН ПОМЕРЛИХ ВДОМА

3.1. Патологоанатомічний розтин тіл померлих вдома у разі відсутності ознак насильницької смерті та підозри на неї призначається у таких випадках:

  • смерть вдома без обмеження віку за умов відсутності амбулаторного спостереження і амбулаторної картки;
  • раптова смерть вдома хворих до 60 років з неясним генезом смерті за умов динамічного спостереження в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу з підозрою на гостру ішемічну хворобу, цереброваскулярну патологію, новоутворення, гостре захворювання органів дихання, наявності амбулаторної картки.

3.2. Спірні питання щодо розтину трупів вирішує головний позаштатний спеціаліст регіонального органу охорони здоров'я зі спеціальності "патологічна анатомія".

 

  1. ВИДАЧА ЛІКАРСЬКИХ СВІДОЦТВ ПРО СМЕРТЬ ПОМЕРЛИХ ВДОМА

4.1. лікарське свідоцтво про смерть померлих вдома видається:

  • лікуючим лікарем амбулаторно-поліклінічного закладу, до якого був прикріплений померлий;
  • закладом охорони здоров'я, у складі якого функціонує патологоанатомічне відділення;
  • патологоанатомічним бюро;
  • бюро судово-медичної експертизи.

 

У разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину.

 

У випадках смерті дітей у віці 0-6 діб та мертвонародження закладами охорони здоров'я заповняються лікарські свідоцтва про перинатальну смерть (форма №106-2/о). Лікарське свідоцтво про смерть у цих випадках не видається.

Перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається у закладі охорони здоров'я.

Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть забороняється.

У разі поховання померлого закладом охорони здоров'я, останній обов'язково заповнює лікарське свідоцтво про смерть і передає його до РАЦС не пізніше трьох діб з дня смерті.

Лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем закладу охорони   здоров'я, який лікував померлого, на підставі динамічних спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті та акту констатації смерті (якщо смерть констатована не особисто) або лікарем патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.

Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без встановлення лікарем факту смерті.

Довідку про причину смерті заповнює лікар і видає родичам померлого чи іншим особам для поховання (вона заповнюється в одному примірнику). Номери довідки про причину смерті і лікарського свідоцтва про смерть мають бути ідентичними. Довідка завіряється круглою печаткою закладу.

Запис про видачу лікарського свідоцтва про смерть (його дата, номер, причина смерті) повинен бути зроблений у відповідних медичних документах:

  • протоколі/карті патологоанатомічного дослідження (форма №013/о), затвердженому наказом МОЗ України від 26.07.1999 №184 "Про затвердження форм облікової медичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів";
  • медичній карті амбулаторного хворого (форма №025/о), затвердженій наказом МОЗ України від 27.12.1999 №302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)";
  • акті судово-медичного дослідження (обстеження) (форма № 171/о), затвердженому наказом МОЗ України від 05.08.1999 №197 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в закладах охорони здоров'я".

 

  1. УТРИМАННЯ ТІЛ ПОМЕРЛИХ ВДОМА У ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ДО ПОХОВАННЯ

Утримання тіл померлих вдома до поховання здійснюється у таких випадках:

  • у разі необхідності проведення патологоанатомічного розтину, за особистим бажанням родичів та близьких померлого (за їх заявою),
  • при деяких інших медичних та соціальних аспектах (наявність у помешканні дітей, хворих; наявність виділень з природних отворів тіла людини та операційних розрізів; особливості мікроклімату в приміщенні, за яких прискорюються процеси аутолізу);
  • у разі необхідності проведення судово-медичної експертизи - бюро судово-медичної експертизи.