Підрозділи лікарні:

Професія – милосердя

.

12 травня − Всесвітній день медичної сестри. Професійний день відзначають із 1971 року за ініціативи Міжнародної ради медсестер. Свято приурочили до дня народження англійської сестри милосердя Флоренс Найтінгейл, яка під час Кримської війни організувала в Туреччині догляд за пораненими солдатами. В Україні це професійне свято відзначають з 1997 року. Час спливає. Які ж вони, сучасні сестри милосердя, і чи гідно несуть це почесне звання? Про це ми запитали у Світлани Леоненко, заступника головного лікаря з медсестринства Чернігівської міської лікарні №2.

– Світлано Анатолієвно, де взяло витоки Ваше бажання, а згодом і рішення стати медичним працівником?

– Стати медичною сестрою – це, напевно, мрія з дитинства. Як і багато хто з дівчат, я бавилася в лікарню: «лікувала» ляльок, рідню, робила їм уколи, вислуховувала серце, виміряла тиск, перев’язувала рани. Вигляду крові і ран я не боялася ніколи. З кожним роком підростала я, а разом зі мною і мрія присвятити себе професії, яка дозволяє рятувати людині життя. По закінченню школи вступила до Чернігівського медичного училища, яке закінчила з червоним дипломом. Свій професійний шлях розпочала медичною сестрою по догляду за хворими в неврологічному відділенні. Потім була переведена старшою медсестрою урологічного відділення. Із 2008 року працювала головною медичною сестрою, а у 2014 році закінчила Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського (Інститут медсестринства), після чого переведена на посаду заступника головного лікаря з медсестринства КНП «Чернігівська міська лікарня №2».

– Якщо говорити про сучасний портрет медичної сестри, то який він сьогодні?

– Існує думка, що робота медичної сестри – доля тих, у кого не хватило ані сили, ані часу, ані коштів, щоби продовжити медичну освіту після медичного училища та отримати диплом лікаря. Мовляв, повсякденні обов’язки цих фахівців дуже прості. Здавалося, ну що там складного: роздавати пігулки, прописані лікарем, вимірювати температуру, тиск, робити ін’єкції... Вважаю, що це дуже поверхнева думка про професію медичної сестри. Працюючи багато років поспіль, я можу сказати, що цей кусок хліба – важкий. Сучасний рівень розвитку сестринської справи потребує від медичної сестри вміння самостійно оцінювати стан хворого, вести правильний нагляд за ним, приймати відповідальні рішення, які знаходяться в її компетенції, надавати першу допомогу на догоспітальному етапі. Медичні сестри своєю працею щоденно рятують тисячі людських життів, отже, не мають права на професійну помилку. Найменша неточність може призвести до непоправних наслідків. Хоча медична сестра самостійно й не лікує хворого, а лише виконує призначення лікаря, її роль в одужанні пацієнта надвелика. Перебуваючи весь час біля хворого, вона фіксує всі зміни, що відбуваються в його стані, вона повинна вміти заспокоїти та полегшити його страждання. Позитивний результат всього процесу лікування залежить не лише від правильно проведеної операції, а більшою мірою й від догляду за хворим у післяопераційному періоді. Тож жоден лікувальний процес неможливо завершити без участі медичної сестри, її професійного догляду.

.

– Щоби відповідати високій планці сьогодення, потрібно постійно вдосконалювати свої навички. Як підвищують свій професійний рівень медсестри другої міської лікарні?

– У нашій лікарні з моменту відкриття було обрано Раду медичних сестер, до складу якої входять висококваліфіковані медичні сестри медичного закладу. Рада медичних сестер здійснює керівництво роботою середнього та молодшого медичного персоналу (проводить профільні конференції, готує середній медичний персонал до атестації, рекомендує медичну літературу, здійснює постійне анкетування серед пацієнтів, яке дозволяє оцінити  рівень надання допомоги медичними сестрами). Кожні п’ять років медичні сестри проходять курси удосконалення на базі Чернігівського базового медичного коледжу. Велика робота з підвищення кваліфікації проводиться як на загальнолікарняному рівні, так й у відділеннях.

– Щоби зберегти соціальний статус медичного працівника та довіру в очах пацієнтів, доводиться докладати багато зусиль. А чи маєте Ви, Світлано Анатолієвно, професійне кредо?

– Дійсно, робота важка. Адже заступник головного лікаря з медсестринства  медичного закладу повинен бути стратегом і тактиком, організатором і контролером в одній особі, забезпечуючи ефективність роботи всього колективу середнього медичного персоналу. Сестринська справа – головна опора практичної медицини. Доглядати за хворими часом буває важче, ніж встановити діагноз або прооперувати. Ми робимо все можливе. Особисто я вважаю, що ставитись до пацієнта треба так, я ти хотів би, щоби ставилися до тебе! Це – головний принцип у моїй роботі. Про це я нагадую і своїм колегам. Думаю, що в будь-якій ситуації треба залишатися, перш за все, порядною людиною і керуватися людськими настановами. У наше складне сьогодення вкрай важливо не втратити людяність, що особливо важливо для представника медичної сфери, де людський фактор є пріоритетним.

–Що Ви можете сказати про медсестринський колектив лікарні?

– Колектив – дуже великий та дружній, у ньому лише середнього та молодшого медперсоналу налічується більш ніж 800 осіб. Показником нашої роботи є багаточисельні позитивні відгуки про наше ставлення до пацієнтів і нашу участь в їхньому одужанні.

– Допомагати хворим людям – величезна відповідальність. Про що б ви хотіли попередити тих, хто збирається опанувати професію медичної сестри. Чи потрібні якісь особливі якості людині?

– Вважаю, що лише світлі та добрі душею люди у змозі допомогти людині впоратися з важкою недугою. Доброта, чуйність, милосердя, співчуття, поєднані з професіоналізмом, досвідом, навичками, – напевно, найголовніші риси медичної сестри. Приходячи на роботу, медичні сестри повинні залишити за порогом усі свої проблеми, особисті турботи. Відносно хворих не повинно бути образ, антипатій. Не можна бути медичною сестрою без постійної готовності прийти на допомогу!

– Якою, на Вашу думку, є універсальна корисна порада дійсним та потенційним споживачам медичних послуг?

– Головна порада – це мати величезне бажання бути здоровим. Адже здоров’я – одна з найголовніших цінностей у житті людини. Якщо в людини нема здоров’я – будь то фізичне або, що не менш важливо, здоров’я душевне, – то говорити про високу якість життя і гармонії не доводиться. На жаль, у нашому суспільстві прийнято замислюватися про своє здоров’я тоді, коли воно вже неабияк похитнулося. Лише тоді, коли тіло або душевний стан не дозволяє людині повноцінно жити, виявляючи ті чи інші проблеми, – тоді людина починає замислюватися про те, що треба, мабуть, щось робити. Однак набагато легше займатися профілактикою, ніж лікуванням. Тож розпочніть шлях до оздоровлення вже сьогодні! Крім того, хочу наголосити пацієнтам: медичні працівники – ваші партнери в боротьбі з недугою і успіх лікування залежить від ваших взаємовідносин.

– Щоб Ви хотіли побажати з нагоди професійного свята?

– Користуючись нагодою, хочу привітати всіх медичних сестер із професійним святом та висловити найтепліші слова вдячності представникам найгуманнішої у світі професії, тим, хто, не жаліючи зусиль і часу, приймає на себе важкий тягар людського болю і страждань, оберігає найцінніше, що є в людини, – її життя. Адже здоров’я нації є базовою умовою нормального розвитку країни, її благополуччя. Прийміть побажання міцного здоров’я і добробуту вам, вашим рідним і близьким! Нехай здійсняться всі ваші задуми, а віра й оптимізм завжди залишаються з вами!