Підрозділи лікарні:

Володимир ФАЛЬ: Реанімувати медицину не потрібно – вона жива, нормально працює, дайте належне фінансування – медицина стане кращою!

У системі реформ, які відбуваються в нашій країні, змінюється підхід і до функціонування системи охорони здоров’я. Наразі питання про реформування цієї галузі набуло особливої гостроти та резонансу. Адже українська медицина за визначенням має змінюватись тільки на краще. І в жодному разі не повинен постраждати сам пацієнт. Тому як впливає реформа на сферу медицини в нашому місті, про фінансування та про результати роботи та подальші перспективи галузі охорони здоров’я в інтерв’ю розповів головний лікар Чернігівської міської лікарні №2, лауреат Державної премії, заслужений лікар України Володимир Фаль.

 

– Володимире Петровичу, новий рік – час підбивати підсумки, окреслювати перспективи. Яким був 2018-й для однієї з найбільших лікарень Чернігова? Що зроблено в інтересах здоровя чернігівців? Які плани на майбутнє?

Головний лікар КНП "ЧМЛ №2" ЧМР Фаль В.П.

– Минулий рік для нашої лікарні був більш-менш успішним. По-перше, стартувала реформа первинної медико-санітарної допомоги. Так звана «первинка» на сьогодні працює, на неї спрямовуються кошти з Національної служби здоров’я України. Перші результати обнадійливі – фінансування «первинки» покращилось, лікарі та медсестри мотивовані (їхні зарплати підвищились). Також ми приділяємо увагу розвитку вторинного рівня медичної допомоги. У медичному закладі динамічно опрацьовується такий напрямок як кардіохірургія. Руками наших кардіохірургів здійснено більше 300 операцій на відкритому серці. Досить продуктивно розвивається малоінвазивна кардіохірургія. Наші лікарі успішно лікують гострі інфаркти міокарду та гострі коронарні синдроми. Чернігівська міська лікарня №2 – єдиний в області заклад, який у цілодобовому режимі без вихідних надає цю допомогу. За минулий рік виконано майже 900 обстежень, які дозволяють проаналізувати стан судин серця. Тільки впродовж 2018-го виконано 386 стентувань. Прогресивно розвивається лапароскопічна хірургія. Такого різновиду оперативних втручань виконано майже 500. Більше 600 сягає число ендоскопічних операцій. Все це говорить, що медичний заклад має потужний потенціал та поступово розвивається на потребу пацієнта. У 2019 році ставимо для себе задачу – не втратити своїх позицій, що в умовах скромного державного фінансування завдання досить непросте. Незабаром у нашій лікарні відкриється окреме відділення кардіохірургії. Плануємо в межах майбутнього заходу провести науково-практичну конференцію. Є домовленість про співпрацю з Національним інститутом серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова. Маємо за мету і в подальшому активно розвивати науково-практичну роботу. Спеціалісти, що приїздять до нас, мають величезний досвід, діляться своїми напрацюваннями, підвищують кваліфікацію наших фахівців, мотивують їх до фахового розвитку. І основний стратегічний напрямок – це удосконалення надання медичної допомоги нашим пацієнтам.

– Підходячи до теми сьогоденної ситуації в українській охороні здоров’я і до тих змін, які відбуваються, скажіть: яке Ваше загальне відчуття, думки щодо введеної медичної реформи?

– Хочу наголосити: системи охорони здоров’я в країні не існувало й не існує. Є система надання медичної допомоги. Сьогодні здебільшого медичну сферу лають: відкрито лунають заклики, що медицина погана, треба щось міняти. Особисто в мене одразу виникає логічне запитання: скажіть, у нас все так добре в інших сферах – правовому секторі, аграрному, економічному, освітньому?! Причому навкруги сурмлять, що на реформи в цих галузях постійно виділяється суттєве фінансування. Ми що – їздимо по гарних дорогах? Ні! Але на них виділяють щорічно мільярди і при цьому ні в кого не виникає думки ремонтувати дороги без грошей. На реформу поліції виділили величезні кошти і продовжуємо виділяти щорічно. Нас задовольняє рівень роботи поліції? Ні, він не найкращий від того, що демонструвала міліція!

Проте чомусь до медицини в державі підходи зовсім інші – беруться в галузі щось реформувати, не давши кошти. Складається враження, що медицина кожен раз повинна доводити свою спроможність. На мою думку, не така й погана на сьогодні медицина, як її виставляють. Ми надаємо значно краще медичне обслуговування, аніж воно має бути у відповідності до тих коштів, які на неї виділяє держава.

Покращити медицину просто: дайте належне фінансування – і медицина стане кращою! Люди, перш за все, незадоволені чим? Вони змушені своїм коштом оплачувати ліки, діагностичне обстеження. Сьогодні заговорили про те, що в Україні існує проблема з доступністю до медичної допомоги. Той, хто про це говорить сьогодні, глибоко помиляється. І чому – я поясню на прикладі. Нещодавно я прочитав книжку відомого британського нейрохірурга Генрі Томаша Марша, де він описує медичну систему Великобританії. Скажу чесно: я був вкрай здивований тим, що в такій розвиненій державі, де виділяються великі кошти на медицину, людям доводиться чекати на консультацію вузького спеціаліста місяць або ж два – і це вважається нормальною світовою практикою! І з урахуванням сучасних тенденцій у медичній галузі нам треба бути морально готовим до цього. Альтернативою буде лише приватний лікар.

Щодо реформування в медичній галузі, то воно назріло давно. Втім втілювати його треба правильно, послідовно, виваживши кожен крок. Якщо раніше до думки лікарів, які представляють регіональну медицину, дослухалися, то сьогодні нас лише ставлять перед фактом. Реформа йде так, як її бачать виключно медичні високопосадовці. Так, для реформування української медичної галузі за взірець взята модель Великобританії. Але ж при цьому повинно бути розуміння, що у Великобританії на одну людину державою виділяється 2400 доларів на рік. Якщо ж вірити вітчизняній статистиці, то в нашій державі на 42 мільйони населення припадає 86 млрд гривень – по 2000 гривень на людину ($70), що в десятки разів менше! Вибачте на слові, але це рівнозначно, що прийти із десяткою в кишені до ресторану й вимагати найкраще обслуговування – це я до того, що реформи повинні бути ще й ґрунтовно прораховані.

–У чому полягають пріоритети реформування саме в Чернігівській міській лікарні №2? З якими труднощами доводиться стикатися? Яким чином ви їх долаєте?

– «Первинка» поступово, але реформується. Втім є свої нюанси. МОЗ прописало, що безкоштовно виконується вісім досліджень. Одразу ж виникає питання: за який кошт робити решту аналізів, наприклад, той же розвернутий біохімічний аналіз, за що медичному закладу купувати ті реактиви?!

Йдемо далі: хто має заплатити за консультацію вузького спеціаліста?.. Отже, більше запитань, аніж відповідей! Виходить, що за це має сплатити власним коштом хворий, бо держава про це не попіклувалася.

На сьогодні найскладніша проблема – невизначеність: хто, окрім пацієнта, має платити за решту послуг? З екранів звучить, що все в нас буде безкоштовне, втім всі мовчать, хто буде сплачувати. Виходить, що розпіарені спікери і можновладці хороші, а погані ми, лікарі, тому що медзаклади не в змозі лікувати пацієнта лозунгами і змушені благати про благодійну допомогу. Чернігівська міська лікарня №2 тільки в тому році витратила на закупівлю реактивів для здійснення аналізів близько 2 млн гривень. Це добре, що ми свого часу не зробили Центри первинної медико-санітарної допомоги. Відтак у поліклінічному відділенні пацієнт може звернутися як до свого сімейного лікаря, так і до вузького фахівця. І головне – сьогодні це безкоштовно для пацієнта. Завтра ж, якщо пацієнт йде за власним бажанням, без направлення сімейного лікаря, стане питання про сплату.

–Якщо говорити з Вами не як із лікарем, а як із пересічним чернігівцем: які Ваші критерії щодо вибору пацієнтом свого сімейного лікаря?

– Наша родина, як і більшість людей Чернігова, підписала декларацію із сімейним лікарем. До речі, тим, хто це ще не зробив, наполегливо рекомендую прийняти для себе це важливе рішення. Мої критерії до будь-якої людини полягають у наступному: перш за все, це професіоналізм, по-друге, людина має бути чесною та порядною як перед собою, так і перед іншими. Як на мою думку, у лікаря ще має бути й комунікабельність. Людина – особливо лікар – повинна викликати симпатію. Подивився хворий на нього – і хворому на душі стало краще. Є високофахові лікарі, втім вміння деяких із них спілкуватися із пацієнтами залишає бажати кращого. Бува так, що лікар в операційній – бог, творить дива, рятує життя, а як доходить до спілкування з пацієнтом – краще б помовчав. І це проблема, над якою треба працювати.

– Чи вистачає на сьогодні кадрового потенціалу в лікарні? Які мотиваційні важелі існують у Чернігівській лікарні №2 для заохочення молодих фахівців?

– Велика проблема кадрів існує не лише в медицині – вона на сьогодні характерна для всіх галузів української економіки. У тому році з лікарні звільнилося 10 лікарів – семеро з них виїхали за кордон, а троє лікарів пішли у приватну медицину. Це абсолютно різні категорії фахівців. Утім йдеться не лише про лікарів. Шукають кращої долі медичні сестри, муляри, люди інших професій. На жаль, той рівень зарплатні, який на сьогодні існує в державі для лікарів, аж ніяк не заоохочує фахівців йти у медичну сферу. Нещодавно вичитав у місцевій газеті, що комунальники міста отримують зарплату в 10000 гривень – це добре. Тоді чому ж наш лікар отримує мінімальну зарплату?! Середня зарплата лікарів у лікарні складає 6500 гривень. Залишається один мотиватор – як-то кажуть класичною фразою, «тиснемо на патріотизм»!

– Яка ситуація із забезпеченням лікарськими препаратами?

– Проблем із ліками сьогодні нема – ліки є! І якщо сьогодні чогось в аптеці немає, то завтра воно обов’язково буде. Більшість панікує: чому немає «Таміфлю»? Пояснення досить просте. Упаковка «Таміфлю» влітку коштувала за 500 гривень. Жоден аптекар не буде набирати дороговартісний препарат лише для того, щоб він лежав на складі. На сьогодні потреба виникла – вони його привезуть. Мушу зазначити, що суттєвим стримуючим важелєм є Національний перелік основних лікарських засобів, які можуть закуповуватись за державні кошти. Як приклад, із антибіотиків ми можемо, згідно переліку, закупити цефтріаксон, тоді як інші препарати, що є більш дієвішими для конкретного випадку, ми закупити вже права не маємо. От і виходить, що цей тягар знову лягає на плечі пацієнта.

– Якого обладнання наразі потребує Чернігівська міська лікарня №2? Чи вдається в умовах сьогоднішнього фінансування продовжувати запровадження в лікарні нових сучасних технологій?

– Існує великий перелік обладнання, якого ми потребуємо. На відміну від України, в таких розвинених країнах, як та ж Японія чи США, кожні п’ять років обладнання за причини морального старіння замінюється навіть попри те, що воно ще придатне до експлуатації. Безгрошів’я вітчизняної медичної галузі змушує в більшості випадків закуповувати апарати, які були у вжитку. Втім не все так погано: із нового обладнання ми придбали в минулому році нову стійку за бюджетні кошти, які нам виділила Чернігівська міська рада. Наразі опрацьовується питання із введенням в експлуатацію комп’ютерного томографа. Апарат буде найкращим в області – 64-зрізовий, що надасть можливість максимально ефективно обстежувати серце, мозок, інші органи. Проте апарат цей – приватний, коштує 200 мільйонів, яких у лікарні просто немає. Дякувати підприємцям – розуміючи потреби медицини, вони йдуть нам назустріч і вкладають свої кошти в потреби хворих. Всупереч скромному державному фінансуванню, медичний заклад все ж таки розвивається. Для ефективного функціонування новоствореного кардіохірургічного відділення вже закуплено необхідне обладнання: новий операційний стіл, світильники, контролюючу апаратуру, апарат штучного кровообігу тощо. Медичний заклад активно розвиває діагностичну базу. Нещодавно лікарня за власні зароблені кошти придбала біохімічний аналізатор, який має широкий спектр діагностичних можливостей.

–За тієї системи фінансування, яку пропонує НСЗУ, чи можна говорити про реальне збільшення забезпечення медичної галузі та про нівелювання системи благодійних внесків?

– На «первинці» про благодійну допомогу взагалі не йдеться. Законодавчо закріплений перелік безкоштовних послуг безоплатний і виконується. Ми придбали достатню кількість апаратів для проведення ЕКГ, тест-смужок для визначення цукру, гепатитів, СНІДу, реактиви для гемоаналізаторів, закупили достатню кількість вакутайнерів для забору крові тощо. Йдемо далі – аналізуємо реальне збільшення фінансування вітчизняної медичної галузі. Найбільшу суму в світі на фінансування медицини виділяє Норвегія. За даними 2017-го, на одного жителя цієї країни було виділено 7350 доларів на рік. Кошторис на медицину в США складає 4 трильйони доларів, це десь 7200 доларів на кожного пацієнта. На цей рік, якщо вірити статистиці, в Україні виділено 96 мільярдів гривень – по 80 доларів на українця. Так, це більше, ніж у попередньому році, на 10%. Проте ці відсотки – це лише покриття інфляції, на збільшення – жодної копійки! Отже, зрозуміло: поки не буде кардинального збільшення фінансування, жодна реформа не буде ефективною. Постає питання: яким чином можна збільшити кошторис медицини на надання медичної допомоги? Необхідна страхова медицина.

–Солідарне медичне страхування – фантом чи реальна перспектива розвитку медичної системи? Чому тоді в Україні по цей день немає страхової медицини?

–Збільшити кошторис медицини на надання медичної допомоги можливо за рахунок введення страхової медицини на рівні держави. Консолідоване страхування на рівні держави передбачає, що за медичне обслуговування платить кошти держава, вона ж покриває й лікування дітей, інвалідів, пенсіонерів тощо. Далі свій внесок робить кожен житель країни та роботодавець. Як приклад, у Німеччині роботодавець і людина сплачують по 7,4% від фонду заробітної плати. Разом це майже 15% – і це дуже гарний приріст! За рахунок цього лише в минулому році медицина Німеччини отримала 330 мільярдів євро. Чому тоді в Україні по цей день немає страхової медицини? А відповідь – на поверхні! У нас вже було розроблено та подано на розгляд майже 20 проектів про обов’язкове медичне страхування. Із них лише один дійшов до парламенту у 2003 році, де й був «благополучно похований». У нас у парламенті сидять люди, які знаходяться або ж на утриманні великого капіталу, або ж самі є крупними капіталістами – великими работодавцями та яким не пристало платити ще і страхові внески. Втім якщо в Україні запровадити страховий внесок у розмірі хоча б 4% – це збільшить фінансування вітчизняної медицини на 120–140 мільярдів гривень.

Якщо буде нормальне адекватне медичне страхування, то воно повинно стати основоположним для подальших реформ медицини. До речі, лікарняні каси як прообраз страхової медицини були створені вперше ще наприкінці XIX століття на півдні України – у Миколаївській та Херсонській областях!

  «Гроші ходитимуть за пацієнтом» − ця фраза все активніше звучить із вуст високопоставлених медичних посадовців. На Вашу думку, що це за гроші і чи відчують таке покращення пацієнти?

– Вважаю, для реалізації цієї теорії мають бути три умови. По-перше, повинні бути гроші, яких на сьогодні в Держбюджеті недостатньо. По-друге, пацієнти, які завжди були, є й будуть. По-третє, лікарі, до кого ці гроші підуть. Що ми реально маємо на сьогодні? На сьогодні в Україні стан із кадрами катастрофічний! Про оцінку праці можна взагалі мовчати. Молодий лікар отримує більш ніж скромну заробітну плату. Хіба 4–5 тисяч гривен – це гідна оцінка роботи лікаря – людини, яка дев’ять років провчилася й несе відповідальність за людське життя?! Коли гроші дійсно з’являться в державі, то й лікарня, що дійсно працює, буде їх отримувати. Лише отоді можна буде говорити, що гроші підуть за пацієнтом! А наразі те, що відбувається, – це більше схоже на перекладання із пустого в порожнє…

– У чому, на Ваш погляд, полягають три кити надання сьогоднішньої медичної допомоги?

– Сьогодні три кити наступні. Це – ентузіазм медпрацівників. Бо інакше я не можу пояснити дії тієї ж медсестрички, яка викладається біля хворого за мінімальну зарплатню. Підкреслюю, так працювати можуть лише святі ентузіасти! Наступне – ми ще живемо в ту епоху, коли медицина наслідує створене ще за минулих часів – до речі, далеко не самої гіршої системи медицини. Пам’ятаємо: у 1980 році ЮНЕСКО визнало первинну медицину того періоду часу кращою у світі. Третій кит – надія на краще майбутнє, на світло в кінці тунелю.

– В Україні планують ввести професійне ліцензування для лікарів? Чим воно буде відрізнятися від діючої системи атестації?

– На мою думку, воно взагалі нічим не відрізняється. Більш того, є певні досить спірні моменти. Сьогодні ліцензію отримує лікарня, вона вкладає кошти в підвищення фаховості лікаря, лікар, у свою чергу, щоби підтвердити свою кваліфікацію або ж підвищити свою категорію, проходить профільні курси. Коли ж ліцензію отримує лікар в індивідуальному порядку, він набуває права працювати на свій розсуд – як у державному медичному закладі, так і у приватному. Отже існує певне відчуття, що лікарі підуть по приватних клініках.

– Чи підставляє громада плече міській медицини? Якщо так, то хто ті меценати медичного закладу?

– Так, громада допомагає. Є певна кількість депутатів усіх рівнів, представники адміністрації, вдячні пацієнти, які опікуються проблемами закладу. Серед них є меценати, які нам постійно допомагають продуктами. Ось нещодавній випадок: чоловік лежав в палаті, із вікна дуло. Вилікувався – прийшов із пропозицією поміняти нам вікна. Втім хочу сказати: жебракувати та йти з простягнутою рукою – то не вихід для медичного закладу. Про належне фінансування має дбати держава.

– Традиційне запитання до лікаря: які Ви сповідуєте принципи, а можливо, у Вас є особистий рецепт здоровя? Який він?

– Рецепту здоров’я як такого немає. На західній Україні є такий вислів: «Смачно їсти, добре спати – Бог здоров’я мусить дати!» Досить часто пригадую Уїнстона Черчилля, який дожив до 92 років. Коли його запитали про його рецепт здоров’я, він відповів: там, де можна було сидіти, а не стояти – я сидів, там, де можна було лежати, а не сидіти – я лежав. Я не скажу, що лежати – це найкраще. Я би трохи трансформував цей стиль життя: людина повинна весь час рухатися. Це зовсім не означає, що потрібно влаштовувати броунівський рух – але в людини має бути якась мета, яка спонукає її до дії. Не втрачайте темпу життя! Ставте мету – і наближуйтесь до неї! Бережіть одне одного, не допускайте, щоби у ваших відносинах, у відносинах із вашими дітьми панував синдром недоуваги, не підміняйте батьківську увагу, любов, ласку грошима. Живіть на позитиві, у гармонії – і будьте здорові!